Вступ

 

План

1. Мета, завдання та значення дисципліни “Хвороби дрібних тварин”.Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

2. Історія одомашнення тварин та їх побутово-господарське і службове використання. 

3. Породи та племінна справа під час розведення собак і котів.

4. Корисні посилання.

1. Мета, завдання та значення дисципліни “Хвороби дрібних тварин” у формуванні спеціаліста ветеринарної медицини. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

Навчальна дисципліна “Хвороби дрібних тварин”, разом з іншими спеціальними дисциплінами, формує активний, комплексний і науково обґрунтований підхід фахівця ветеринарної медицини в набутті студентами теоретичних та практичних навичок розпізнавання хвороб дрібних тварин, постановки діагнозу і проведенні лікування.

Мета навчальної дисципліни - формування в студентів професійного мислення і активного, творчого підходу під час вирішення практичних завдань ветеринарної медицини.

Основним завданням дисципліни є навчити студентів визначати основні причини виникнення хвороб та факторів, що сприяють їх виникненню, особливості розвитку патологічного процесу, на основі результатів клінічного, лабораторного та інших спеціальних методів дослідження хворих тварин, уміти поставити діагноз хвороби, аналізувати зміни різних показників крові, сечі та інших біологічних субстратів для глибокого проникнення в суть патологічного процесу та діагностування хвороб дрібних тварин, контролю та прогнозування їх розвитку.

Міждисциплінарні зв’язки: “Анатомія та фізіологія тварин”, “Годівля сільськогосподарських тварин”, “Хімія”, “Фармакологія з рецептурою”, “Епізоотологія з основами мікробіології”, “Внутрішні незаразні хвороби”, “Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин”, “Ветеринарна хірургія”, “Паразитологія” та ін.

2. Історія одомашнення тварин та їх побутово-господарське і службове використання. 

Поки давні люди були мисливцями та збирачами, все необхідне вони отримували від диких тварин. Іноді, правда, їм був потрібний помічник для загону та лову дичини. Таким помічником став собака. За свій винятковий нюх та здатність наздоганяти звірів собаки отримували від людей частину здобичі.

Песиків одомашнили першими – понад 15 тисяч років тому. Коли через 5 тисяч років з'явилося сільське господарство, перелік свійських тварин поповнився.

Наші пращури перестали мандрувати в пошуках їжі й почали збирати врожай з рослин, які висаджували у спеціально відведених місцях. Приблизно тоді вони зрозуміли, що за тваринами не обов'язково полювати, щоб отримати від них бажане.

У кожному регіоні був свій клімат та свої тварини. Тому на різних теренах одомашнювали різні види. Наприклад, у Стародавньому Єгипті, де не вистачало води, рослинність була мізерною, а потреба у перевезенні вантажів високою, на роль тяглової сили краще за інших підійшов витривалий осел. На Аравійському півострові жили одногорбі верблюди, яких також приручили для тих же цілей. А щоб пересуватися безмежними степами Середньої Азії, знадобилися швидкі коні.

Про одомашнення собак

Ніхто не знає напевно, коли й де одомашнили собаку. Зрозуміло лише, що їхніми предками були вовки, які з людиною вперше мирно зустрілися у Євразії. Одні кажуть, що це сталося в Китаї, інші — що на Близькому Сході, треті називають Європу. Але найстаріший скелет пса, який жив із людьми, знайшли у Німеччині. Йому 14 тисяч років.

Очевидно, звання «найкращий друг людини» собака отримав дуже давно. У похованні Шаманка на Байкалі знайшли скелет, дуже схожий на скелет хаскі. У собаки був сильно пошкоджений хребет, але він вижив після серйозної травми. Судячи зі складу його зубів, їв він те саме, що й люди. Отже, його добре доглядали.

Першими цілеспрямовано виводити породи собак для різноманітної роботи, стали давні мешканці Сибіру. Археологи знайшли на острові Жохова у Північному Льодовитому океані скелети людей, а також черепи білих ведмедів та собак. При цьому черепи останніх знайшли двох розмірів. Вчені припустили, що маленьких тварин жоховці використовували як їздових, а більших – для полювання на білих ведмедів. Цим останкам близько 9 тисяч років. Поки що це найдавніше свідчення поділу собак на породи.

Про одомашнення котів

Вусаті з часів їхнього одомашнення майже не змінилися ані зовні, ані внутрішньо. Найімовірніше, вони походять від степового кота (Felis lybica). ДНК-дослідження демонструють, що близько 10 тисяч років тому невелика група кішок наблизилася до жителів одного з поселень біля межиріччя Тигра та Євфрату. Коти хотіли ловити гризунів, що рясно плодилися біля будинків та комор. Лише п'ять тваринок з тієї групи були самками. Ймовірно, усі 600 мільйонів сучасних кицьок ведуть свій рід від цих п'яти кішок.

Фактично, вусаті нахлібники, а не помічники. Змусити їх щось робити дуже важко. Частково саме тому знайдено не так багато їхніх древніх скелетів, адже вони не ходили з господарями на полювання й тому зберігали свої життя. Натомість у деяких культурах вусатих шанували. Стародавні єгиптяни, наприклад, мали аж кілька богів із головами або тілами кішок.

Цікаві факти про одомашнених тварин

Майже усі приручені звірі й птахи мають мозок за своїми розмірами менший, ніж в їхніх найближчих диких родичів. Це можна пояснити тим, що  людям не потрібні були розумні тварини, адже високий інтелект рідко забезпечує хороше хутро, багато молока або значну фізичну силу. До того ж тямущі частіше бувають агресивними, а це погана риса для кандидата у домашній свійські тварини. Однак це правило не діє щодо домашніх улюбленців – котів і собак. Нижче наведено ряд відеороликів із цікавими фактами про цих тваринок.

ВІДЕО: ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО СОБАК

ВІДЕО: ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КОТІВ 

 

3. Породи та племінна справа під час розведення собак і котів.

Про породи собак

Породами собак є окремі групи близькоспоріднених і зовні подібних один одному домашніх собак, які належать до підвиду Canis lupus familiaris, володіють характерними рисами, які отримані шляхом селекції та підтримуються людиною, а також ведуть своє походження від відомої групи собак.

Порода собак представлена значною кількістю індивідуальних собак, стабільно передавальних певні характеристики протягом поколінь. Собаки однієї й тієї ж породи мають схожі характеристики в екстер'єрі та поведінці, спочатку тому, що вони походять від обраного набору предків, які мають однакові характеристики. Собаки певної породи виробляють на світ потомство, яке подібно батькам. 

Окремий собака ідентифікується, як представник породи, за допомогою підтвердження його походження на підставі генетичного аналізу або письмових реєстраційних записів про його походження. Наприкінці XIX століття ряд талановитих письменників-кінологів узагальнили відомості Із собаківництва у своїх книгах і статтях. Особливо слід відзначити роботи Стоунхенджа і Х'ю Далзіла з Англії.

В наш час у світі налічується близько 400 порід собак. Серед них є породи, які поширені на всій земній кулі й налічують величезну кількість особин як, наприклад, німецька вівчарка. Інші обчислюються десятками особин або мають дуже вузьке розповсюдження, наприклад, шарпей, ірландський вовкодав або мексиканський голий. Деякі породи відомі тільки в межах країн, де вони були виведені.  До таких відносяться стабіхун — в Нідерландах, норбеттенхунд в північній Норвегії та інші. 

Особливе значення  для нас  мають українські породи собак про які розповідається у нижче наведеному відео.

ВІДЕО: УКРАЇНСЬКІ ПОРОДИ СОБАК

 

Про породи котів

Порода котів — це тварини одного виду, що мають схожі характеристики фенотипу і генотипу. 

Таким чином, породисті кішки та коти — це не тільки тварини, які мають необхідний набір зовнішніх, але й мають набір певних генетичних даних.

-статура;

-колір шерсті та очей;

-довжина шерсті, її наявність чи відсутність;

-цікаві морфологічні особливості (короткий хвіст, притиснуті до голови вуха, тощо).

Кішки та коти різних порід відрізняються один від одного набором цих ознак, який має бути унікальним.

Скільки порід кішок існує?

Якщо порода не закріплена документально міжнародними організаціями, її формально не існує. Але є експериментальні породи. Різні міжнародні системи визнають різну кількість порід: у кожної свій процес визнання. Одні системи більш консервативні, інші менш. Тому відповіддю на запитання, скільки у світі є порід кішок, буде одразу кілька цифр. Наприклад, організація WCF визнає близько 70 порід, CFA — 40, CFF — 30, FIFe — 50, TICA — 70. Дані наведені приблизні: кількість визнаних порід постійно змінюється.

Котячі породи поділяються на кілька груп. У ту чи іншу групу породи потрапляють залежно від низки показників.

FIFe (Fédération Internationale Féline, Міжнародна федерація кішок) розділяє породи на 4 категорії:

-екзотичні та перські;

-напівдовгошерсті;

-короткошерсті та сомалі;

-орієнтальні (східні).

WCF (Всесвітня федерація кішок) розділяє породи на такі групи:

-довгошерсті;

-напівдовгошерсті;

-короткошерсті;

-сіамо-орієнтальні;

-безшерсті.

 Про племінну справу та розведення

Недосвідчена людина, що на дозвіллі розглядає цінники породистих цуценят та кошенят, може подумати: який простий стартап.  Адже всі процеси відбуваються природним чином: тварина схрещується з іншим твариною протилежної статі, легко і просто народжує багато здорових дитинчат, вони продаються і ось тобі готовий чистий прибуток. Але це зовсім не так.

Розведенням, наприклад,  собак законно займаються:

•    розплідники;

•    кінологічні клуби;

•    заводчики під протекцією кінологічних клубів;

У чому різниця між розведенням та розмноженням?

Розмноження – це спарювання двох тварин та отримання потомства без будь-яких вимог до параметрів виводку.

Розведення – отримання потомства, що має певний набір якостей. Справжні заводчики постійно працюють над збереженням породи та її покращенням.

Щоб стати просто заводчиком, який працює під протекцією клубу, спеціальна освіта не є обов'язковою. Але без знань з догляду, дресирування та розведення собак, готовності вкладатися у розведення (витрачати гроші та час) краще не починати.

Щоб стати заводчиком необхідно:

1.    Племінна самка з документами, у тому числі довідками про здоров'я, які постійно оновлюються

2.    Тварина повинна успішно (дуже добре і вище) брати участь у виставках.

3.    Якщо, наприклад, собака  службової породи, то тварина має успішно скласти тести на робочі якості.

4.    Необхідно підтримувати постійний контакт із клубом, бути його членом, тому що дані про в'язку та потомство вносяться до бази клубу, фахівці клубу можуть допомагати у відборі потомства.

Які знання потрібні заводчикам?

Заводчикам необхідні глибокі знання про породу, з якою вони збираються працювати:

•    екстер'єр;

•    характер;

•    робочі якості (у випадку собак);

•    здоров'я;

•    особливості утримання та догляду;

•    особливості годування;

•    особливості дресирування.

Необхідно постійно вчитися, щоб бути в курсі нових трендів та вимог.

Треба знати також і все про в'язку тварини: за якими критеріями підбирається партнер, відстежувати особливості родових ліній, коли краще проводити в'язку, щоб потомство котирувалися найвищим розрядом.

До речі, заводчики зрідка приймають пологи самі, найчастіше запрошують ветеринара. У породистих тварин пологи частіше протікають із патологіями, тому розумніше не ризикувати.

Догляд породистого потомства також потребує спеціальних знань, відповідального підходу, системності. Малюків потрібно не лише виростити, а й перевести на твердий корм, обробити від паразитів, зробити перші щеплення, документи і лише потім віддавати новим господарям.

Не кожна людина здатна бути заводчиком. Це величезна праця, велика відповідальність та високі ризики. Досвідчені заводчики можуть досягти успіху в селекції і залишити свій слід в історії, отримавши тварину з особливо цінними якостями.

Розведення собак у розпліднику: що для цього потрібно? 

Для розведення собак у розпліднику необхідно:

1.    Відповідну освіту (ветеринар, кінолог)

2.    Кілька племінних тварин (самців та самочок)

3.    Відповідні умови, де тварини зможуть не тільки жити, а бігати, грати,  бути в ідеальній формі!

4.    Розплідник має право сам видавати документи та таврувати, наприклад, щенят.

Для поліпшення чи навіть підтримки належного рівня породи необхідна постійна селекція. Заводчик зобов'язаний стежити, щоб тварина, що не відповідає стандартам породи за екстер'єром, характером або робочими якостями, не брала участі в розведенні. Репутація у світі серйозних заводчиків – річ безцінна! Адже для якісної в'язки необхідна свіжа кров, тому у розведенні  зв'язки відіграють величезну роль!

Заводчики однієї породи, зазвичай, спілкуються навіть не лише на рівні міст, а на рівні країн, у пошуках гідного партнера для в'язки чи особливого цуценяти.

4. Корисні посилання

Нижче наведені посилання для ознайомлення із породами собак і котів (опис, зовнішній вигляд, особливості)

 Бібліотека порід собак

Породи кішок

ПИТАННЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яка мета і завдання  дисципліни “Хвороби дрібних тварин”?

2. Яке значення має дана дисципліна для ветеринарних спеціалістів?

3. З якими дисциплінами пов'язана дисципліна "Хвороби дрібних тварин? 

4. Коли  пройшло одомашнення собак?

5. Коли  пройшло одомашнення котів?

6. Яке побутово-господарське і службове використання собак і котів?

7. Скільки  порід собак і котів є на світі?

8. Хто має займатися  племінною справою під час розведення собак і котів?