План
1. Хвороби сечовидільної системи
2. Мастит та новоутворення молочної залози
3. Піометра
1. Хвороби сеовидільної системи
Сечокам'яна хвороба у котів, кішок
На жаль, сечокам'яна хвороба у котів та собак - нерідке явище. Проблеми можуть виникнути у тварин різного віку, але найуразливіші дорослі. Поставити точний діагноз не завжди вдається після першого огляду. Схожі клінічні ознаки мають багато хвороб сечової системи: цистит, кам'яні новоутворення в нирках, інфекційне ураження сечового міхура, дифузний нефрит, пієлонефрит та інші. При всіх перерахованих недугах улюбленець болісно реагує на сечовипускання. Сечокам'яна хвороба супроводжується частими спробами виведення сечі, неодноразово це відбувається в різних куточках кімнати.
ВАЖЛИВО ПАМ'ЯТАТИ
Досі існує думка, що причиною СКХ у кішок і котів може бути годування готовими сухими кормами. Якісні сухі корми - це збалансований продукт, в якому містяться поживні речовини, вітаміни й мінерали, максимально корисні для тварини. Насправді причини криються в іншому: Тварини, харчуючись сухим кормом, не мають цілодобового доступу до свіжої води.
Симптоми сечокам'яної хвороби. На початку хвороба сечової системи ніяк не проявляються, точніше власник тварини не може їх розпізнати. На більш пізній стадії у тварини з'являються такі симптоми: пригнічений стан, відмова від їжі кішка часто облизує промежину кішка «горбиться» і нявкає при сечовипусканні біль при пальпації живота часте сечовипускання або утруднене сечовипускання, частіше в недозволеному місці кров у сечі кота, зменшення її кількості та помутніння кульгавість на задні лапи Аналіз сечі - єдиний метод ранньої діагностики СКХ у котів.
Щоб запобігати сечокам'яній хворобі, можна регулярно відвідувати ветеринарну клініку з проходженням відповідних лабораторних аналізів, а можна в домашніх умовах самостійно стежити за станом здоров'я сечовивідних шляхів. Для цього потрібно купити індикатор ризику сечокам'яної хвороби у котів Simple Solution URINARY HEALTH RISK INDICATOR.
Лікування. Полягає в застосуванні спазмолітиків - для усунення болю, антибіотиків - при виявленні інфекцій та інших лікарських препаратів, що сприяють підвищенню розчинності солей. Важливо дізнатися, чим годувати тварину при сечокам'яній хворобі, адже тільки спеціальне дієтичне харчування стане профілактикою подальшого утворення сечових каменів.
Нефрит та Пієлонефрит
Нефрит - імунно-алергічне ураження тканини нирок. Буває: хронічний і гострий, вогнищевий і дифузний.
Причини. Ускладнення після перенесеної інфекційної хвороби (наприклад, панлейкопенії), переохолодження, застуда отруєння, частіше неякісними кормами, рослинами, лікарськими засобами, травми, погані умови утримання неправильне годування, незбалансований раціон.
Симптоми. Тварина поводиться пасивно, мляво, пригнічено, погано їсть і ховається від господаря у темні місця. Може з'явитися блювота та піднятися температура. Слизові бліднуть, тварина відчуває сильну спрагу. Замість звичного відтінку з'являється темна сеча, запах стає їдким і специфічним. В цьому випадку хронічного нефриту уражаються нирки. Виявляється ниркова недостатність, починаються набряки.
Лікування. Після проведення аналізів ветеринарний лікар призначає відповідне лікування. Крім лікарських засобів тварині важливо забезпечити правильний догляд і особливий режим харчування. Кішку поміщають у сухе, тепле, але добре вентильоване приміщення. Зазвичай в першу добу перебігу хвороби ветеринар призначає голодну дієту. Особливістю в боротьбі з хворобою стає тривала дієта. Харчування при захворюванні має бути правильним, щоб вжиті продукти не чинили згубного впливу на організм. У раціоні домашнього улюбленця скорочується білкова їжа та збільшується рослинна. З натуральної їжі рекомендується давати пісний м'ясний бульйон, суп з овочів, відварені овочі та круп'яні каші, з молочнокислих продуктів дозволені тільки нежирні. З готових кормів підходять тільки лікувальні ветеринарні дієти, рекомендовані при хворобах сечової системи.
ВІДЕО: АБСЦЕС НИРКИ КОТА ПРИ ПІЄЛОНЕФРИТІ
Пієлонефрит - це запальний процес, частіше виникає внаслідок перенесеного нефриту. Гній потрапляє в ниркову миску, і хвороба розвивається швидко або перетікає в хронічну.
Основні симптоми пієлонефриту - пригнічений стан улюбленця, різке підвищення температури при гострому пієлонефриті, прискорене й хворобливе сечовипускання. Тварина мучиться місяцями, гній і кров'яні виділення виходять разом з сечею. Ветеринаром проводяться клінічні дослідження і прописуються лікарські препарати. Призначається спеціальна лікувальна дієта.
Цистит
При циститі запалюється оболонка сечового міхура. Захворювання супроводжується хворобливими різями та частим мізерним сечовипусканням. Від сечі може бути аміачний запах. З'являється через бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів або переохолодження організму.
Цистит, перенесений твариною один раз, з'являється знову при ослабленні імунітету. Ветеринарний лікар призначає лікування на підставі отриманих лабораторних аналізів і огляду тварини. Взагалі воно полягає в прийманні спазмолітиків, сульфаніламідів та ін. препаратів, а також в дотриманні режиму повного спокою і спеціальної дієти.
2. Мастит та новоутворення молочної залози
Мастит - запалення молочних залоз, яке, як правило, проявляється у вигляді хворобливих ущільнень в ділянці живота та грудей. Причиною може бути інфекційне захворювання, застій молока, переохолодження, травми, пухлини та гормональні патології. Молочні залози добре іннервуються, тому їх нагноєння викликає сильне занепокоєння у тварин.
Причиною може бути
порушення відтоку молока, інфекції, травми, гормонні патології;
Основні ознаки:
набряк та біль у ділянці молочних залоз, зміна консистенції та кольору молока;
Діагностика
включає огляд лікаря, лабораторні дослідження молока, в деяких випадках УЗД та
аналізи крові;
Для лікування
маститу у собак застосовується регулярне зціджування молока, масування, місцеві
мазі з протизапальними компонентами, знеболювальні, антибіотики тощо. У кожному
випадку терапія має бути підібрана персонально;
Профілактика.
Будь-яку хворобу легше уникнути, ніж лікувати. Якщо ваш собака іноді страждає такою патологією, як несправжня вагітність, необхідно обговорити з лікарем необхідність стерилізації або звернутися на прийом до лікаря-репродуктолога. Слід постійно розглядати живіт і груди улюблениці, при різних відхиленнях звертатися до лікаря відразу. Процес запалення може дуже швидко посилюватись.
Пухлини молочних залоз у тварин можуть бути доброякісними, передраковими та злоякісними, але, згідно зі статистикою, чим старша тварина, тим вищий ризик утворення саме злоякісних пухлин. Ще одна неприємність – доброякісна пухлина цілком може переродитися на злоякісну. Найчастіше доводиться зіштовхуватися зі злоякісним характером процесу через пізнє звернення власників. Зазвичай доводиться чути, що пухлина розвивалася два роки, дуже повільно, вихованця не турбувала, а три дні тому раптом почала різко зростати. Все правильно! Пухлина розвивається за своїми законами. Поки кровопостачання забезпечує зростання пухлини, таких симптомів немає. Як тільки пухлина здавлює кровоносні судини, у центрі починається некроз та нагноєння тканин. Звідси і вищеописані симптоми.
Найчастіше на практиці зустрічаються такі пухлини молочних залоз:
- доброякісні – аденоми, фіброаденоми, папіломи протоків, кістозний фіброаденоматоз
- злоякісні – аденокарцинома, фібросаркома, анапластичний рак.
Фаза, при якій
прогестерон діє на матку (вона настає після овуляції) набагато коротша ніж у
собак (більше шістдесяти днів у собак і сорок п'ять днів у кішок).
Дослідження
показали, що найчастіше така патологія виникає у літніх тварин (в основному старше 4-5 років). Звичайно, є в практиці і приклади,
коли піометра розвивалася і в перші кілька тічок. Будь-якої породної схильності
у кішок та сук не спостерігається. Імовірність виникнення піометри збільшується після
використання гормональних засобів для припинення тічки («Стоп-секс», «Секс-бар'єр»
і т. п.). Нерідко зустрічаються випадки, коли таке запалення розвивалося у
вигляді ускладнення після екстреного переривання вагітності за допомогою
естрогенів або після зрушення тічки за допомогою гормональних препаратів
тривалої дії (наприклад, Ковінан).
Піометра в основному виникає під час лютеїнової фази статевого циклу або після неї через кістозну гіперплазію ендометрію за участю вторинної мікрофлори. В результаті різних гормональних порушень в організмі, в цей період жовте тіло, яке знаходиться в яєчнику, активно продукує прогестерон. Цей гормон знижує скоротність м'язів матки, її шийка закривається, а так само маткові залоз посилено починають продукувати секрет. Залежно від стану шийки матки розрізняють відкриту, коли власники можуть спостерігати білуваті виділення з петлі, і закриту форми піометри.
Під впливом прогестерону ці залози, які знаходяться в ендометрії або «маткові залози», починають збільшуватися і виділяти секрет. У зв'язку з накопиченням рідини починають формуватися кісти, які разом з рідиною служать відмінним середовищем для швидкого розмноження бактерій. Саме зараження бактеріями відбувається під час тічки (в цей момент цервікальний канал шийки матки відкритий). Прогестерон ще може знижувати відповідь імунної системи на потрапляння бактеріальної мікрофлори.
Найчастіше джерелом
такої інфекції є власна мікрофлора піхви, яка там мешкає в нормі, або хронічна
інфекція сечовивідних шляхів. Так само потрапляння бактерій може відбуватися
завдяки важким пологам або неправильного надання родової допомоги. Дуже часто з
вмісту матки при піометрі висівають штами Escherichia coli (кишкова паличка),
представники родини Streptococcus, Staphylococcus, Pseudomonas і Proteus.
Дуже часто клінічні
ознаки на початку захворювання не є специфічними. Але в основному клінічна
картина симптомів може проявлятися наступними ознаками:
-Спостерігається зниження або повна відсутність апетиту у кішки;
-Полідипсія (у
тварини посилюється почуття спраги, збільшується кількість споживаної рідини);
-Поліурія
(збільшення діурезу, можливо сечовипускання повз лотка або в недозволених
місцях);
-Прискорене
вилизування області геніталій.
При затягнутому перебігу може з'являтися блювота, кішка стає більш млявою, намагається ховатися. Іноді спостерігається гіпертермія, діарея, зміна якості шерстного покриву. Температура тіла найчастіше підвищується на початку хвороби, а потім знижується до нормальної (норма -37,5-39,5). У важких випадках може розвиватися шоковий стан. Так само часто власники помічають виражене збільшення об’єму живота і тому можуть плутати піометру з вагітністю (це стосується кішок на вільному вигулі). При відкритому типі ще спостерігаються виділення з піхви.
Постанова діагнозу «піометра» завжди комплексна і включає в себе збір анамнезу (власнику потрібно згадати, коли була остання тічка, чи був прийом гормональних препаратів або небажана в'язка). Далі приступають до клінічного огляду тварини, проводиться гематологічне дослідження (загальний і біохімічний аналізи крові), ультразвукове і рентгенологічне (в пріоритеті завжди УЗД) обстеження органів черевної порожнини.
Під час огляду
тварини лікар обов'язково проводить термометрію, дивиться на колір слизових і
швидкість наповнення капілярів, оцінює ступінь дегідратації тварини. При
пальпації черевної порожнини може прощупується збільшена матка і виявляється
помірна її болючість.
На сьогоднішній день найефективнішим способом лікування піометри є оваріогістеректомія. Суть операції полягає в тому, що проводиться повне видалення матки і яєчників.
Залежно від стану тварини проводиться інфузійна терапія з застосуванням кристалоїдів, яка спрямована на корекцію електролітного балансу.
ПИТАННЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Назвати хвороби сечовидільної системи
2. Які причини сечокам'яної хвороби?
3. Як діагностують хвороби сечовидільної системи?
4. Що таке мастит і причини його виникнення?
5. Види новоутворень молочної залози
6. В чому полягає небезпека піометри?
7. Як лікують тварин із піометрою?
Немає коментарів:
Дописати коментар