Застосування та особливості дії деяких лікарських речовин.

 

План

1. Лікарські речовини, їх застосування при хворобах дрібних тварин (антибіотики, антипротозойні препарати, нестероїдні протизапальні засоби). 

2. Речовини, що діють на центральну нервову систему (седативні препарати, нейролептики, препарати, що застосовуються для загального знеболення.

3. Корисні посилання

1. Лікарські речовини, їх застосування при хворобах дрібних тварин

Антибіотики являють собою продукти життєдіяльності мікроорганізмів, рослин і тварин, а також їх напівсинтетичні похідні та синтетичні продукти цього ряду. 

За діапазоном антимікробної дії антибіотики поділяють на препарати вузького спектру (тобто ті, що діють переважно на грампозитивну чи грамнегативну мікрофлору) та препарати з широким спектром дії, що діють на грам позитивні, грамнегативні бактерії, деякі віруси, рикетсії, протозої, лептоспіри та інші збудники захворювань. Антибіотики діють бактеріостатично або бактерицидно.Антимікробну активність антибіотиків визначають в одиницях дії. Помічено, що порушення синтезу мікробного білка під дією різних препаратів відбувається на різних стадіях розвитку мікроба.

Таким чином, вчені визначили механізм дії антибіотиків на молекулярному рівні і поділили їх на чотири групи: 

• інгібітори синтезу клітинної стінки,

•  інгібітори синтезу РНК, 

• антибіотики, що порушують синтез білку на рівні рибосом,

• антибіотики, що порушують організацію та функції клітинних мембран.

Пеніциліни порівняно з іншими антибіотиками найменш токсичні для тварин. Біосинтетичні (тобто природні) пеніциліни об'єднують в своєму складі калієву, натрієву та новокаїнову солі бензилпеніциліну. Їх культивують із гриба роду пеніциліну. Дія пеніциліну на тваринний організм позитивна, стимулююча, але іноді вони викликають алергічні реакції. Природні пеніциліни мають вузький спектр антимікробної дії. Напівсинтетичні пеніциліни об'єднують в собі оксациліну натрієву сіль, ампіцилін. Ці препарати мають широкий спектр дії.

ВІДЕО:  АМОКСИЦИЛІН (відеоінструкція)

Розрізняють:

-Природні короткої дії (бензилпеніцилін (пеніцилін) натрієва та калієва солі, феноксиметилпеніцилін) та природні депо-препарати (бензатин бензилпеніцилін, біцилін-5);

-Напівсинтетичні (антистафілококові (ізоксазолілпеніциліни, пеніциліназостабільні): оксацилін, клоксацилін, флуоксацилін; амінопеніциліни (пеніциліни широкого спектра дії): ампіциліну тригідрат, амоксициліну тригідрат, пенамецилін, бакампіцилін);

-Антисиньогнійні (карбоксипеніциліни): карбеніцилін, тикарцилін; уреїдопеніциліни: азлоцилін, піперацилін, мезлоцилін;

-Комбіновані (інгібіторозахищені): ампіцилін + сульбактам (уназин), амоксицилін + клавуланова кислота (аугментин, амоксиклав), тикарцилін + клавуланова кислота (тиментин), ампіцилін + оксацилін (ампіокс), амоксицилін + метронідазол (хелікоцин), амоксицилін + клоксацилін (вампілокс).

Група тетрацикліну має найширший спектр антимікробної дії мають. Молоді бактерії, що розмножуються більш чутливі до цих препаратів ніж ті, які перебувають у спокої. Деякі мікроорганізми, особливо стафілококи, резистентні проти одного із тетрациклінів  стають стійкими й проти інших препаратів цієї групи, формуючи таким чином перехресну стійкість. 

Препарати цієї групи різняться один від одного ступенем антимікробної дії на різні види бактерії. Представники: тетрациклін, окситетрациклін, хлортетрациклін, доксициклін, метациклін.

Цефалоспорини мають широкий спектр антимікробної дії. За принципом дії вони близькі до пеніцилінів. Проте, вони високоефективні стосовно пеніциліностійких збудників. Стійкість проти них розвивається повільно.

Цефалоспорини поділяються на 5 груп відповідно до їх спектру активності, структури і стійкості до β-лактамаз:

І покоління: Цефацетріл, Цефадроксил, Цефалексин, Цефалогліцин, Цефалоніум, Цефалоридин, Цефалотин, Цефапірин, Цефатрізин, Цефазафлур, Цефазедон, Цефазолін, Цефрадин, Цефроксадин, Цефтезол.

ІІ покоління: Цефаклор, Цефамандол, Цефоніцид, Цефоранід, Цефотіам, Цефпрозил, Цефуроксим, Цефузонам.

ІІІ покоління: Цефцапен, Цефдалоксим, Цефдинір, Цефдиторен, Цефетамет, Цефіксим, Цефменоксим, Цефодізим, Цефоперазон, Цефотаксим, Цефпімізол, Цефпірамід, Цефподоксим, Цефсулодин, Цефтазидим, Цефтерам, Цефтібутен, Цефтіофур, Цефтіолен, Цефтізоксим, Цефтріаксон, Латамоксеф.

IV покоління: Цефклідин, Цефепім, Цефетекол, Цефлюпринам, Цефоселіс, Цефозопран, Цефпіром, Цефквіном.

Аміноглікозиди відноситься до антибіотиків широкого спектру антимікробної дії. Антибіотики цієї групи різняться один від одного за активністю спектру і тривалістю антимікробної дії та токсичністю. Резистентність до збудників захворювань проти цих препаратів розвивається поступово і в значній мірі залежить від препарату та виду збудника.

Аміноглікозиди поділяють за поколіннями по часу введення в клінічну практику:

I покоління — Стрептоміцин, Неоміцин, Канаміцин, Мономіцин.

II покоління — Гентаміцин.

III покоління — Тобраміцин, Сизоміцин, Амікацин, Нетилміцин.

IV покоління — Ізепаміцин.

V покоління: Цефтобіпрол, Цефтаролін

Фторхінолони - одна з найсучасніших груп антибіотиків з широким спектром антибактеріальної активності. Будучи  нетоксичними і дуже ефективними препаратами, фторхінолони відіграють найважливішу роль у лікуванні важких, загрозливих життю інфекцій.

Згідно з однією з класифікацій,  до першого покоління належать препарати - нефторовані похідні хінолонів

I покоління — (оксихінолони) — Ціноксацин, Налідиксова кислота, Оксолінова кислота, Піромідієва кислота, Піпемідова кислота, Розоксацин.

II покоління — Норфлоксацин, Ципрофлоксацин, Еноксацин, Флероксацин, Ломефлоксацин, Надіфлоксацин, Офлоксацин, Пефлоксацин, Руфлоксацин.

III покоління — Балофлоксацин, Грепафлоксацин, Левофлоксацин, Пазуфлоксацин, Спарфлоксацин, Темафлоксацин, Тосуфлоксацин.

IV покоління — Клінафлоксацин, Гатифлоксацин, Моксифлоксацин, Геміфлоксацин, Ситафлоксацин, Тровафлоксацин, Пруліфлоксацин, Безифлоксацин.

Окрім перерахованих існують і інші групи антибіотиків. Обираючи відповідний протимікробний препарат потрібно враховувати параметри фармакокінетики такі як здатність всмоктуватись, розподіл в тканинах, період напіввиведення та інше. . 

ВАЖЛИВО ПАМ'ЯТАТИ

При пероральному застосуванні антибіотиків зростає ризик виникнення резистентних штамів мікроорганізмів, що знаходяться у кишечнику тварин.

 

У разі застосування протимікробного препарату необхідно враховувати спектр його активності. Як правило антибіотики широкого спектру дії призводять до розвитку резистентності у нецінових мікроорганізмів швидше ніж ті, що мають вузький спектр, оскільки вони виявляють протимікробну дію на більшу кількість мікроорганізмів. 

Тому при виборі необхідно надавати перевагу ветеринарними препаратами з вузьким спектром протимікробної дії. Слід уникати неконтрольованого використання одночасно кількох антибіотиків через ризик виникнення токсичності, фармакологічного антагонізму і селекції стійких мікроорганізмів. Тим не менш, використання декількох антибіотиків може бути виправдане коли лікування одним антибіотиком не зменшує смертності або захворюваності.

Антипротозойні препарати

Антипротозойними називаються препарати, що усувають захворювання протозойного типу, пригнічуючи життєдіяльність найпростіших або повністю їх знищуючи. Паразити вражають не лише домашніх улюбленців (котів, собак), а й інших тварин (свійську птицю, кіз, корів, коней тощо). Нижче йтиме мова про препарати, які використовують для лікування собак і котів при кровопаразитарних захворюваннях 

Азидин вет. Диміназену ацетурат — іонний асоціат 4,4-(диазоаміно)-дибензамідину з N-ацетилгліцинатом — активний проти збудників протозоозів родів Babesia, Trypanosoma, Theileria, має антибактеріальні та фунгіостатичні властивості. Механізм дії диміназену ацетурату полягає у зміні процесів аеробного гліколізу та синтезу ДНК найпростіших, що призводить до їх загибелі.

Феназон має аналгетичні та антипіринні властивості, зменшує проникність судин.

Після застосування препарат захищає організм тварин від реінвазії і відновлення активності збудників піроплазмозів протягом 10-15 діб.

Застосовують для лікування собак і котів за кровопаразитарних захворювань — бабезіозі (піроплазмозі), трипаносомозі.

Імкар-120. Імідокарбу діпропінат — похідна ікарбаниліда, забезпечує широкий спектр антипротозойної дії проти збудників піроплазмідозів при моно- або змішаних інвазіях. Механізм антипротозойної дії базується на гальмуванні процесу аеробного метаболізму глюкози і синтезу ДНК у піроплазмід, що спричинює їхню загибель.

Після парентерального введення препарат швидко всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 1-2 години, терапевтична концентрація зберігається 4-6 тижнів.

Метаболізується у незначній мірі, накопичується переважно у нирках та печінці, виводиться з організму в основному з калом, у незначній кількості з сечею.

Імідокарбу діпропінат за ступенем впливу на організм належить до помірно небезпечних речовин (клас небезпеки 3 за ГОСТ 12.1.007-76).

Застосовується для лікування та профілактики у собак — при гострому, хронічному, субклінічному та атиповому бабезіозі, ерліхіозі, анаплазмозі та змішаних інвазіях.

Нестероїдні протизапальні засоби 

(НПЗП) - також відомі як нестероїдні протизапальні агенти / анальгетики  (НПЗА), або нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) — це клас лікарських засобів, які забезпечують анальгетичний та антипіретичний (жарознижувальний) ефекти і, при застосуванні у вищих дозах, протизапальний ефект.

Рікарфа є нестероїдним протизапальним препаратом для собак зі смаком м'яса або у вигляді розчину для ін'єкцій.  Основною активною речовиною є карпрофен. Застосовується для лікування проблем опорно-рухового апарату та дегегенеративного захворювання суглобів у собак.

Призначається в післяопераційний період як парентеральна аналгезія.   Карпрофен являє собою нестероїдний протизапальний компонент, що надає жарознижувальна дія. Карпрофен майже на 90% всмоктується й з'єднується з білком. Найбільша концентрація досягається через 2-3 години після перорального застосування. Виводиться переважно фекаліями та 10-20% із сечею. Препарати з такою ж діючою речовиною: Римадил

Превікокс (Previcox) належать до групи нестероїдних протизапальних препаратів.  Міжнародна непатентована назва: фірококсиб. Фірококсиб, що входить до складу препарату, є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (СОХ-2), вибірково порушує утворення простагландинів, що беруть участь у формуванні запальної реакції, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. 

Діє переважно в осередку запалення та практично не впливає на продукцію простагландинів, що регулюють нирковий кровотік та цілісність слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Превікокс призначають собакам як протизапальний, аналгезуючий і жарознижувальний засіб при лікуванні остеоартрозів, а також після ортопедичних операцій та операцій на м'яких тканинах. 

Трококсил (Trocoxil) - нестероїдний протизапальний та анальгетичний засіб пролонгованої дії для собак у разі захворювання суглобів. Являє собою таблетки трикутної форми, світло-коричневого кольору з витісненим.

Мавакоксиб — активна речовина Трококсила — як і інші НПВС, діє як неселятивний інгібітор циклооксигенази, запобігаючи переходу арахідонової кислоти в простагландини, які беруть участь у розвитку запального процесу. Водночас лікарський препарат переважно впливає на ЦОГ-2, яка індукує у відповідь на розвиток запалення. Унаслідок блокування синтезу запальних простагландинів, що викликають запалення, набряк і біль. У терапевтичних дозах мавакоксиб неабияк слабко діє на ЦОГ-1 і завдяки цьому не впливає на синтез протективних простагландінів. Отже, маваксиб не перешкоджає нормальним фізіологічним процесам у тканинах, особливо в шлунку, кишківнику, нирках і тромбоцитах. 

Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, досягає терапевтичної концентрації через 1 годину після введення, а пік концентрації в плазмі крові — через 17 год після введення. Показанням є дегенеративні захворювання суглобів у собак.

Диклофенак має протизапальну, аналгетичну та протинабрякову дію, зумовлену пригніченням синтезу простагландинів, які відіграють основну роль у патогенезі запалення. При ревматичних захворюваннях зменшує біль в суглобах у спокої і при русі, а також скутість і припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При зовнішньому застосуванні диклофенак проникає через шкіру і накопичується в підлягаючих тканинах (підшкірній клітковині, м'язовій тканині, суглобовій капсулі і порожнині суглобів).

Показанням до використання є запальні і дегенеративні захворювання опорно-рухової системи (артрити, остеоартроз, суглобовий синдром при ревматизмі і загостренні подагри, радикуліт, запальні процеси зв'язок, сухожиль). М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Посттравматичні запалення м'яких тканин і опорно-рухового апарату (ушкодження зв'язок, вивихи, забиті місця).

Кетопро-100 – нестероїдний протизапальний препарат, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Кетопрофен, що входить до складу препарату, є похідним пропіонової кислоти групи карбонових кислот. Механізм дії кетопрофену полягає в інгібуванні ферменту циклооксигенази та пригніченні синтезу простагландинів та тромбоксану. 

Знеболювальна дія кетопрофену пов'язана з інгібуванням безпосередньо брадикініну, який збуджує болючі нервові закінчення і тим самим провокує біль. Кетопрофен діє центральну нервову систему, пригнічуючи сприйняття болю. Кетопрофен після внутрішньом'язового введення швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається в межах від 30 до 60 хвилин.

 2. Речовини, що діють на центральну нервову систему

Седативні препарати (від лат. sedatio — «заспокоєння») — лікарські засоби, що діють заспокійливо на центральну нервову систему, істотно не впливаючи на звичайні функції. 

Нейролептики (від грец. нейрон — нерв і лептон — легкий). Нейролептики - позбавляють страху, тривоги, напруги, а також посилюють дію наркотичних, снодійних і знеболюючих препаратів.

Найбільш поширеними препаратами є: 

Ксилазин гідрохлорид (ксила, седазин, седацил тощо)

ВІДЕО: КСИЛАЗИН (відеоінструкція)

 Ацепромазину малеат (ацепромал).

Ацепромазину малеат — нейролептик із групи фенотіазинів, препаратів седативної дії. Розчин для ін’єкцій 1% забезпечує заспокійливу і міорелаксантну дію через зменшення збудження центральної нервової системи. Водночас препарат має гіпотермічну, гіпотензивну, протигістамінну, адренолітичну, спазмолітичну, протиблювальну дію, посилює снодійні та місцево анестезуючі засоби. 

При внутрішньовенному введенні дія препарату проявляється через 5-8 хвилин, а при внутрішньом’язовому — через 15-25 хвилин. Заспокійливий ефект триває до години. При парентеральному введенні швидко проникає в усі тканини, метабилізується в печінці, виводиться через нирки. Препарат застосовують  собакам, котам для премедикації перед хірургічним втручанням за 15-20 хвилин до введення основного анестетика, для ослаблення болю, заспокоєння агресивних тварин перед оглядом і транспортуванням.

Медетомідину гідрохлорид (медісон, проседан)

Медетомідин — високоселективний антагоніст альфа-2-адренорецепторів широкого спектру дії.  Седативний ефект зумовлений гальмуванням збудження блакитної плями, основного норадренергічного ядра у стовбурі головного мозку. Діючи на цю ділянку, медетомідин проявляє седативний ефект, сила якого залежить від дози: малі дози дають помірний седативний ефект без анальгезії, великі — виражений седативний ефект із анальгезією.  

Після внутрішньом’язового введення швидко всмоктується та розподіляється в організмі, максимальна концентрація в крові досягається через 15-30 хвилин. З білками сироватки крові зв’язується 85-90%. Окислюється в печінці, невелика частина метилюється в нирках. Більшість метаболітів виводиться з сечею. Період напіввиведення становить 1-2 години. Препарат застосовують: собакам — для седації та анальгезії під час обстежень, діагностичних, профілактичних та лікувальних маніпуляцій, для премедикації перед загальним наркозом, загальною анестезією пропофолом або кетаміном, як седативний і анальгезуючий засіб (у комбінації з буторфанолом); котам — для седації, індукції загальної анестезії при хірургічних втручаннях (у комбінації з кетаміном), седації та анальгезії (у комбінації з буторфанолом), загальної анестезії (у комбінації із буторфанолом і кетаміном);

Золетил (Zoletil) 100 - засіб для загальної анестезії кішок та собак. Лікарський засіб у формі ліофілізованого порошку для ін'єкцій білого або світло-жовтого кольору. Дія препарату зумовлена комбінацією дій складників: 250мг тилетаміну гідрохлориду, 250мг золазепаму гідрохлориду та допоміжні речовини – натрію сульфат та лактоза.

Тилетамін - загальний анестетик дисоціативної дії, що викликає виражений аналгетичний ефект, але недостатнє розслаблення м'язів. Тилетамін не пригнічує глотковий, гортанний, кашльовий рефлекси, не пригнічує дихальну систему.

Золазепам пригнічує підкіркові ділянки мозку, викликаючи анксіолітичну та седативну дії, розслабляє поперечно смугу мускулатуру. Золазепам посилює анестетичну дію тилетаміну. Він також запобігає судомам, викликаним тилетаміном, покращує м'язову релаксацію та прискорює відновлення після наркозу.

Тіопентал натрію (тіопенат) є похідною барбітурової кислоти із групи тіобарбітуратів і належить до засобів для неінгаляційного наркозу. Спричиняє швидке гальмування ГАБК-рецепторів у ЦНС, дає миттєвий анестезуючий, гіпнотичний та снодійний ефект, які настають у першу хвилину після введення.

Препарат сприяє міорелаксації, пригнічуючи полісинаптичні рефлекси та гальмуючи їх проведення по вставних нейронах спинного мозку, знижує інтенсивність метаболічних процесів у головному мозку, утилізацію мозком глюкози та кисню. Снодійний ефект виявляється у прискоренні процесу засинання та зміні структури сну. Залежно від дози пригнічує дихальний центр та зменшує його чутливість до вуглекислого газу, виявляє кардіодепресивну дію.

Тіопентал натрію при внутрішньовенному введенні швидко проникає у головний мозок, скелетні м’язи, нирки, печінку та жирову тканину. 

При дотриманні рекомендованих доз введення у наркоз відбувається легко і швидко. Хірургічна стадія наркозу характеризується зменшенням або зникненням сухожилкових та рогівкових рефлексів, незначним звуженням зіниць, нерухомістю або «плаваючим» станом очних яблук, розслабленням м’язів глотки із западанням язика, зниженням глибини дихання та артеріального тиску. Тривалість наркозу після внутрішньовенного введення у середньому становить 20 хвилин. Анальгезуюча дія тіопентал натрію припиняється одночасно з пробудженням тварини. Має кумулюючу дію при повторних введеннях.

- Релакс (пропофол) належить до групи препаратів для неінгаляційного наркозу, седативний засіб ультракороткої дії. Пропофол – діюча речовина препарату РЕЛАКС характеризується високою ліпофільністю та легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, що викликає швидкий короткочасний анестезуючий ефект з мінімальними проявами стадії збудження. 

Протягом 30-60 секунд настає медикаментозний сон, розвиток якого обумовлений неспецифічним впливом пропофолу на іонні канальці мембран нейронів центральної нервної системи. Анестезуюча дія після одноразового введення препарату у рекомендованій дозі становить до 8 хв. При підтримці анестезії у звичайному режимі значної кумуляції препарату не спостерігається. 

Пропофол застосовують разом з атропіном, глікопіролатом, ацепромазином, ксилазином, кетаміном, оксиморфоном, галотаном та ізофлураном. Фармакологічна несумісність не спостерігається.

РЕЛАКС застосовують собакам та котам для загальної короткочасної анестезії (особливо, коли потрібно короткий період виходу тварини з наркозу), для вступного наркозу та підтримки основного наркозу. Препарат може бути використаний для вступної анестезії при кесаревому розтині у сук.

3. Корисні посилання

 Навчальний курс "Фармакологія з рецептурою"  (тема: "Протимікробні і протипаразитарні засоби")

Навчальний курс "Хірургія ветеринарної медицини" (тема "Знеболення")

ПИТАННЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвати найбільш поширені групи антибіотиків

2. Що таке антипротозойні препарати?. Навести приклад

3. В яких випадках виористовуються та як діють нестероїдні протизапальні засоби? 

4. Назвати найбільш поширені седативні препарати

5. Що таке наркоз?

6. Назвати найбільш поширені препарати для загального знеболення.